Юрий Лахно - руководитель страховой компании «Дженерали Гарант» («Гарант-Авто»), которая является призёром конкурса «Страховой жлоб», старожилом «чёрного» списка АСУ и которую проклинают многие водители, вспомнил о своей чести…

…и решил судиться с АСУ. Ему, видите ли, не нравится, что АСУ не хвалит его компанию.

Проявляя патриотические чувства, Юрий Александрович пугает суд тем, что критика возглавляемой им компании… может подорвать экономику Украины.
В связи с этим вспоминается изречение Сэмюэля Джонсона о том, что патриотизм – последнее прибежище негодяев.

О том, что это изречение похоже на правду, убеждает письмо клиента «Дженерали Гарант» г-на Соколюка В.П., в котором он весьма доказательно обвиняет компанию в системном мошенничестве по отношению к клиентам (крайне любопытное письмо!).
Указанное письмо направлено лично патриоту Украины и её моральному авторитету - Юрию Лахно.

Здесь можно ознакомиться с возражением АСУ на исковое заявление «праведника» Лахно.

АСУ будет информировать общественность о ходе судебного процесса.

Президенту ОАО УСК «Гарант-Авто»
г-ну Лахно Ю.А. (лично)

Соколюка В.П.
адрес, телефон


ПРЕТЕНЗИЯ

15.09.05г. я застраховал в Вашей компании принадлежащий мне автомобиль «CHEVROLET AVEO» регистрационный номер АА6072АТ по полному КАСКО (полис №19-3267814 от 15.09.05г.).
Ночью с 4 на 5 марта 2006г. произошло ДТП, в результате которого автомобиль получил значительные повреждения.
Сразу после ДТП находившийся за рулём водитель Алексеенко В.П. по телефону, указанному в полисе, связался с сервисным центром Вашей компании и уведомил о ДТП.
В сервисном центре водителю ответили, что автомобиль они принять не могут из-за ночного времени. Поэтому с места ДТП автомобиль был доставлен эвакуатором на СТО СПД Дяченко по адресу г.Киев, пер.Святошинский, 9.
09.03.06г. представителем Вашей компании в моём присутствии был произведен осмотр автомобиля и составлен согласованный со мной Протокол №26314 от 09.03.06г., содержащий 41 наименование повреждённых деталей.
После этого в течение месяца Ваша компания не предприняла никаких действий, которые бы позволили начать ремонт автомобиля.
Через месяц Ваша компания без согласования со мной (владельцем машины и страхователем) потребовала у водителя Алексеенко В.П. перевезти автомобиль из СТО СПД Дяченко на СТО Филиал «Колир-Авто», которая имеет корпоративные отношения с Вашей компанией.
05.04.06г. автомобиль был передан на СТО Филиал «Колир-Авто». Причём, без уведомления меня об этом – в Акте приёма-передачи отсутствует информация о Заказчике, а вместо подписи Заказчика стоит подпись неизвестного лица.
05.05.06г., т.е. через месяц после нахождения автомобиля на СТО Филиал «Колир-Авто», представители Вашей компании потребовали от меня написать Заявление на перечисление суммы страхового возмещения на это СТО якобы согласно выставленного Счёта за ремонт автомобиля, хотя сам Счёт на момент написания указанного Заявления отсутствовал и не мог существовать в принципе вследствие того, что появился только 16.05.06г. под №9663, а мне был предоставлен только через год, да и то в ответе Вашей компании №4481-2/21 от 12.03.07г. на запрос Ассоциации страхователей Украины, которая представляет мои интересы.
21.06.06г. и 04.07.06г. в составленный ранее на СТО СПД Дяченко и согласованный со мной Протокол осмотра автомобиля №26314 от 09.03.06г. на СТО Филиал «Колир-Авто» без согласования со мной были внесены дополнительные перечни повреждённых деталей.
31.07.06г. на СТО Филиал «Колир-Авто» без моего участия составлен Акт выполненных работ №9663 на сумму 40143,07 грн., в котором в графе «Заказчик» указана моя фамилия, а вместо моей подписи под Актом стоит подпись неизвестного лица.
29.09.06г. на СТО Филиал «Колир-Авто» опять без моего участия составлен ещё один Акт выполненных работ №12991 на сумму 1423 грн., в котором в графе «Заказчик» опять указана моя фамилия, а вместо моей подписи под Актом стоит подпись неизвестного лица.
В указанных Актах №9663 и №12991, составленных на СТО Филиал «Колир-Авто» без моего участия, перечень заменённых деталей почти в 3 раза превышает количество повреждённых деталей, указанных представителем Вашей компании в протоколе №26314 от 09.03.06г., составленном во время нахождения автомобиля на СТО СПД Дяченко.

Из изложенного обращает на себя внимание следующее:
1. Явная заинтересованность ОАО УСК «Гарант-Авто» в ремонте автомобиля именно на СТО Филиал «Колир-Авто», с которой Ваша компания имеет корпоративные отношения. Об этом свидетельствует следующее:
a) месяц мой автомобиль простоял на СТО СПД Дяченко без каких-либо пояснений и действий со стороны ОАО УСК «Гарант-Авто», которые бы позволили начать ремонт автомобиля;
b) навязывание со стороны ОАО УСК «Гарант-Авто» в качестве единственной альтернативы для ремонта моего автомобиля корпоративной СТО Филиал «Колир-Авто».
2. Создание видимости того, что ремонт автомобиля на СТО Филиал «Колир-Авто» выполняется по моему желанию. Об этом свидетельствует следующее:
a) в Акте от 05.04.06г. приёма-передачи автомобиля на СТО Филиал «Колир-Авто» фальсифицирована моя подпись, как Заказчика;
b) Заявление от 05.05.06г. о перечислении суммы страхового возмещения на СТО Филиал «Колир-Авто» написано мною по требованию ОАО УСК «Гарант-Авто», причём без наличия каких-либо договорных отношений между мною и этим СТО и без наличия счёта за ремонт автомобиля, который появился лишь 16.05.06г., т.е. через 10 дней после написания предложенного мне заявления о его оплате.
3. Многочисленные факты фальсификации документов, направленные на необоснованное увеличение стоимости ремонта автомобиля. Об этом свидетельствует следующее:
a) в Протокол осмотра автомобиля с моим участием, подписанный 09.03.06г., задним числом (21.06.06г. и 04.07.06г.) и без согласования со мной внесены дополнительные перечни якобы повреждённых деталей;
b) в Актах о выполненных работах от 31.07.06г. и от 29.09.06г. моя подпись сфальсифицирована, а количество якобы повреждённых деталей увеличено в 3 раза по сравнению с первоначально согласованным со мной перечнем, содержащемся в Протоколе осмотра автомобиля от 09.03.06г.
4. Действия, направленные на получение СТО Филиал «Колир-Авто» неучтённых деталей. Об этом свидетельствует следующее:
a) Акты о выполненных работах от 31.07.06г. и от 29.09.06г. составлены и подписаны СТО Филиал «Колир-Авто» без моего участия (моя подпись сфальсифицирована), что позволило. заинтересованным лицам внести в указанные Акты в качестве якобы неисправных деталей любые детали и в любом количестве.

Из изложенного следует, что с целью получения незаконной дополнительной прибыли ОАО УСК «Гарант-Авто» с помощью корпоративного СТО Филиал «Колир-Авто» использовала по отношению ко мне заранее отработанную, т.е. давно существующую систему мошеннических приёмов, основными элементами которой являются фальсификация документов, отсутствие контроля за их заполнением и система размытой ответственности, при которой трудно найти виноватого.

В результате указанных действий со стороны ОАО УСК «Гарант-Авто» я уже почти год не могу получить свой автомобиль из корпоративной СТО Филиал «Колир-Авто», которая, не имея со мной договорных отношений, предъявляет ко мне необоснованные требования о доплате 4856 грн. якобы за недоплату этой суммы со стороны Вашей компании, хотя объём и стоимость ремонта автомобиля со мной не согласованы и, как показано выше, имеются серьёзные основания полагать, что в результате совместных мошеннических действий со стороны ОАО УСК «Гарант-Авто» и СТО Филиал «Колир-Авто» стоимость ремонта моего автомобиля искусственно завышена примерно на 30%...40%.

Учитывая материальные и моральные потери, которые я понёс вследствие описанных выше действий со стороны ОАО УСК «Гарант-Авто», предлагаю рассмотреть возможность немедленного возврата мне моего автомобиля, находящегося на СТО Филиал «Колир-Авто», и прекращения требований о доплате с моей стороны 4856 грн. в качестве минимальной компенсации моих потерь.

При принятии этих условий я готов отказаться от обращения с соответствующими заявлениями в Госфинуслуг и в правоохранительные органы, а также от подачи судебного иска к Вашей компании.
Кроме того, я воздержусь от распространения данной информации в прессе.

Ответ я ожидаю до 03.05.07г.

Подпись, дата

До Голосіївського районного суду м.Києва

Відповідач: Всеукраїнська спілка громадських організацій «Асоціація страхувальників України»
03127, м.Київ, просп.40-річчя Жовтня, 91, оф.93,
Тел. 258-31-83

Позивач: Лахно Юрій Олександрович
04210, м.Київ, просп.Героїв Сталінграду, 20, кв.153
Тел. 206-88-01


ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ

Позивачем по даній справі є Лахно Ю.О. Але в жодній із наведених у позовній заяві цитат, інформацію з яких позивач вважає недостовірною, відсутня згадка про позивача або членів його сім’ї.
Це не дає права пану Лахно Ю.О. бути позивачем по цій справі, адже згідно ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї…

Асоціація страхувальників України (відповідач) є правозахисною організацією у сфері страхування. Її діяльність підтримана Посольством США в Україні та Американською асоціацією юристів.
Засновниками та партнерами Асоціації є відомі на Україні і за кордоном громадські організації та діячі (прем’єр міністр України, головний редактор популярного суспільно-політичного тижневика, представники Верховної Ради, вчені та інші – детальна інформація є на сайті www.insurhelp.org.ua).
Тому уявлення позивача про те, що діяльність відповідача є примітивною та заангажованою не мають підстав.
Асоціація захищає інтереси громадян, які стали жертвами шахрайств з боку страхових компаній. До Асоціації з усієї України надходять численні письмові, телефонні та Інтернет-скарги на діяльність страховиків.
Саме ця інформація і є основою аналітичних публікацій Асоціації, у тому числі і на її сайті.

Розглянемо докази позивача, якими він намагається довести звинувачення у необ’єктивності публікацій відповідача.

Єдиними доказами позивача є роздруківки з Інтернету. Але при цьому позивач не надав доказів того, що представлені ним роздруківки відповідають змісту публікацій відповідача, а не створені самим позивачем.
Роздруківки з Інтернету не є оригіналами. А згідно ст.64, ч.2 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.
Тому надані позивачем роздруківки не можуть вважатися доказами.
Враховуючи те, що інших доказів у позивача немає, можна констатувати, що всі обвинувачення з боку позивача є бездоказовими.

Позивач посилається на інформацію, яка йому не подобається, і на цій підставі твердить, що ця інформація є недостовірною.
Але при цьому позивач не зазначив, що саме у наданій ним інформації є недостовірним і в чому ця недостовірність полягає.
Наприклад, на стор.1 позовної заяви позивач наводить цитату із рубрики «Жалобы за 2006 год» і без зазначення та аналізу жодного факту із цієї цитати голослівно твердить про те, що «жоден із наведених фактів… не знайшов фактичного підтвердження».
Позивач не надав жодного доказу цього твердження (крім загального посилання на своє службове розслідування, у висновках якого він є зацікавленою особою і тому ці висновки не можуть бути доказами).
Таким же чином позивач наводить на стор.2 позовної заяви ще кілька цитат і без жодного посилання на конкретні факти, які на його думку є недостовірними, та без зазначення того, що саме є недостовірним, так же голослівно твердить про те, що наведена ним інформація є недостовірною.
Відсутність конкретики з боку позивача порушує вимоги п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 28.09.90р. «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», згідно якого заява має, зокрема, містити в собі дані про те, які саме відомості, що ганблять особу, поширені відповідачем, з зазначенням часу, способу й осіб, яким такі відомості повідомлені, посилання на докази, що стверджують зазначені обставини…
Як зазначено вище, позивач не вказав які саме відомості, що його ганьблять, поширені відповідачем, не зазначив час поширення цих відомостей, не надав доказів, які стверджують ці обставини.
Тобто, Позивач грунтує свої звинувачення тільки на припущеннях.
Але це порушує вимоги ст.62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може грунтуватися … на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім поверхневого підходу до доказів, позивач демонструє відсутність елементарної логіки.
Наприклад, на стор.1 позовної заяви позивач посилається «на 5 випадків із страхувальниками» своєї страхової компанії і наводить роздруківку із Інтернету, в якій ці випадки описані. Ось ці «5 випадків»:
1. Г-ну Соколюку В.П. компания отказалась компенсировать 1500 грн. затрат на эвакуацию. авто с места ДТП и на предварительную экспертизу, а связанное с компанией СТО много месяцев не отдаёт ему отремонтированное авто, требуя доплаты около 5 тыс.грн., которые якобы не заплатила компания.
2. Г-ну Твардовскому Э.В. компания существенно уменьшила сумму возмещения по КАСКО по сравнению с первоначально согласованной суммой.
3. От г-на Скворцова В. компания задним числом хочет получить дополнительную премию в сумме 1000 грн. якобы за увеличение уровня риска в связи с увеличением рыночной стоимости застрахованного авто (интересно, а будет ли компания возвращать своим клиентам лишние суммы при уменьшении рыночной стоимости застрахованных авто?).
4. Компания отказала г-ке Серёженко Л.Н. в выплате возмещения по «автогражданке» на основании того, что машиной, виноватой в ДТП, управлял не её владелец, а водитель по доверенности. При этом компания «случайно» не учла то, что закон об «автогражданке» предполагает страхование ответственности именно владельцев транспортных средств, а не водителей.
5. Г-ка Власенко И. жалуется на то, что при наличии 2-х последовавших друг за другом ДТП (в первом ДТП виновником явился её муж, сумма ущерба оказалась в пределах франшизы, а виновником второго ДТП явился водитель третьей машины, которая нанесла ущерб двум первым, причём сумма ущерба является значительной для них) компания пытается использовать максимальную франшизу, которая должна использоваться в случае виновности второй машины, мотивируя это тем, что сумма ущерба от первого ДТП компании не известна.
Далі позивач посилається на проведене ним службове розслідування і твердить, що страхові виплати проведені у повному обсязі. На підставі цього позивач робить висновок про те, що «жоден з наведених фактів «порушення» прав страхувальників … не знайшов фактичного підтвердження».
Але у жодному із наведених вище «5 випадків із страхувальниками», на які посилається позивач, не йдеться мова про те, що страхові виплати проведені не у повному обсязі, про що каже позивач. Страхувальники скаржаться на зовсім відмінні від цього твердження обставини, а саме:
1. на відмову «компенсировать 1500 грн. затрат на эвакуацию авто с места ДТП и на предварительную экспертизу…»;
2. на те, що компанія «существенно уменьшила сумму возмещения по КАСКО по сравнению с первоначально согласованной суммой»;
3. на те, що «компания задним числом хочет получить дополнительную премию в сумме 1000 грн. якобы за увеличение уровня риска»;
4. на те, що компанія відмовила «в выплате возмещения по «автогражданке» на основании того, что машиной, виноватой в ДТП, управлял не её владелец, а водитель по доверенности»;
5. на те, що «при наличии 2-х последовавших друг за другом ДТП … компания пытается использовать максимальную франшизу, которая должна использоваться в случае виновности второй машины».
Тобто, позивач використовую для доказів факти, які не мають ніякого відношення до предмету доказування.

Наведені у позовній заяві цитати з Інтернету є точкою зору їх авторів і містять оціночні судження.
Наприклад, у цитаті на сторінці 1 твердиться про те, що «компания отличается повышенной частотой жалоб, обманы основаны на хамоватом отношении к страхователям и использовании их неосведомленности в тонкостях договорных отношений».
На стор.2 наведено наступні цитати: «АСУ предупреждает. Не рекомендуем! Не рекомендуем страховаться в этих компаниях. Ниже названы страховые компании, допустившие многочисленные или злостные нарушения интересов страхователей. Характер допущенных ими нарушений позволяет отнести их к системным и сознательным, которые отражают политику владельцев и руководителей компаний по отношению к клиентам. Сотрудничество с этими компаніями опасно для страхователей…».
Ці висновки та рекомендації зроблені на підставі порівняльного аналізу скарг на страхові компанії. Вони мають порівняльний характер і відображають певну точку зору, тобто є оціночними судженнями.
Але згідно ст..47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Тобто, у позивача немає правових підстав для вимог щодо спростування наведених ним цитат.

Твердження позивача на стор.1 позовної заяви про те, що «по випадках з г-нами Скворцовим В.В., Соколюк В.П., Власенко І.А. проведені виплати страхових відшкодувань в повному обсязі», не відповідає дійсності.
Наприклад, відповідач отримав 20.04.07р. (тобто через місяць після подання позовної заяви, в якій позивач запевняє суд, що проблем з клієнтами немає) від згаданого вище г-на Соколюка В.П. копію його претензії безпосередньо до пана Лахно Ю.О. (позивач).
У цій претензії г-н Соколюк В.П. звинувачує очолювану позивачем страхову компанію «Гарант-Авто» («Дженералі Гарант») у системному шахрайстві і вимагає повернення транспортного засобу, який був застрахований у цій компанії і який він не може отримати вже майже рік (копія листа г-на Соколюка В.П. додається).
Тобто, твердження позивача про виплату у повному обсязі страхового відшкодування г-ну Соколюку В.П., з чого повинно випливати те, що г-н Соколюк В.П. не має претензій до страхової компанії «Гарант-Авто», абсолютно не відповідає дійсності.
На стор.2 позовної заяви позивач наводить іншу цитату - «Вследствие сговора страховых компаний с Минтранссвязи» уровень выплат по обязательному страхованию пассажиров составляет всего 2% («Алькона», «Гарант-Авто», «УТСК» и другие)» і твердить, що «процитована інформація є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності…».
Але дане твердження позивача спростовується листами №2982/07-11 від 14.04.05р. та №2942/07-11 від 31.03.06р., які отримав відповідач від Держфінпослуг (копії листів додаються).
У цих листах є перелік страхових компаній, які займаються обов’язковим страхуванням пасажирів, серед яких є «Гарант-Авто», а також дано рівень страхових виплат з цього виду страхування – за даними Держфінпослуг він складає всього 2%.
Тобто, твердження позивача про необґрунтованість та недостовірність процитованого ним твердження щодо мізерності виплат з обов’язкового страхування пасажирів також не відповідає дійсності.

Видаючи з себе патріота держави («неправдива інформація про компанію, яку я очолюю, … може завдати значні матеріальні збитки … державі») та захисника людей («людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки»), позивач у реальній діяльності аж ніяк не демонструє ці якості.
Наприклад, у статті «Европа заждалась» (газета «Зеркало недели» №28 (607) від 22.07.06р.) міститься інформація про те, що по гостросоціальному виду страхування, який направлено на підтримку громадян, постраждалих у ДТП, «президент СК «Гарант-Авто» Юрий Лахно: убеждал, что к исходу второго года тариф будет убыточным (уровень выплат у этой «убыточной» компании в 2005 году составил всего 6,1%, т.е. тариф для неё оказался не убыточным, а завышенным в 10…15 раз, что позволило компании оставить себе 93,9% из собранных 31,5 млн.грн.) (копія публікації додається).
Виходячи з цієї публікації, позивач у першу чергу захищає не декларовані ним інтереси громадян, а свої власні, використовуючи при цьому відверту брехню. Причому, опублікована у газеті «Зеркало недели» інформація позивач навіть не намагався спростувати.
Дуже красномовні назви мають критичні публікації у газеті «Газета по-киевски» від 19.05.05р. та від 07.06.05р. про компанію «Гарант-Авто», яку очолює «патріот» та «гуманіст» пан Лахно Ю.О. (позивач):
1. «Вот связался со страховкой. Количество нареканий на страховщиков растёт, суммы выплат уменьшаются, их сроки задерживаются. От всего этого страдает клиент. Доколе?»
2. «Одностороннее уважение. Страховщики обожают выдуривать из нас деньги, но не любят их нам выплачивать. Пример: вместо того, чтобы выплатить премию, страховая компания предложила пострадавшему… публичное покаяние».
У зазначених публікаціях розповідається про те, як страхова компанія «Гарант-Авто» дурить своїх клієнтів, а якщо вони звертаються до преси, то компанія шантажує їх та вимагає спростувати опубліковану інформацію (копії публікацій додаються).
Із викладеного вбачаються явні аналогії – як тільки на страхову компанію «Гарант-Авто» з’являється негатив, вона замість виправлення своїх помилок намагається шантажувати авторів публікацій.
Такий підхід з боку компанії було проявлено відносно автора публікацій у газеті «Газета по-киевски» - клієнта компанії Андрія Крило і саме такий підхід компанія демонструє зараз, намагаючись через суд заборонити розповсюдження інформації про її недоліки.

Із вищевикладеного можна зробити висновок про те, що у позивача немає ні правових, ні фактичних підстав для вимог про спростування інформації, на яку він посилається у позовній заяві.

Враховуючи це,
ПРОШУ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Відшкодувати за рахунок позивача витрати відповідача на юридичні послуги.

Додатки (у двох копіях):
1. Лист Соколюка В.П. від 20.04.07р.
2. Лист Держфінпослуг №2982/07-11 від 14.04.05р.
3. Лист Держфінпослуг №2942/07-11 від 31.03.06р.
4. Стаття «Европа заждалась» із газети «Зеркало недели» №28 (607) від 22.07.06р.
5. Стаття «Вот связался со страховкой» із газети «Газета по-киевски» від 19.05.05р.
6. Стаття «Одностороннее уважение» із газети «Газета по-киевски» від 07.06.05р.

Представник відповідача

Дата